10 грудня 2016 р.

Церква Покрови 



 Церква Покрови  Пресвятої Богородиці 1820 р.   
  с.Мирча Великоберезнянський район
                  
У 1549 р. село належало до володінь ужгородських Друґетів, а потім перейшло до Друґетів гуменських. Серед зібраних ученим Іваном Панькевичем “покрайніх” записів є згадка про записи на рукописному Євангелії з Мирчі, що зберігалося в бібліотеці Національного музею в Будапешті.
Серед багатьох цікавих для історії села заміток, ішлося і про те, що цю книгу купив за 12 золотих Демко Романчин Василевят за останнього пана з Друґетів Яноша Гомоная і дав її до церкви св. Козьми і Даміана в селі Мирча ієрею Луці, про що той зробив запис 12 квітня 1634 р. Книгу дав поправити 20 травня 1666 р. Іван Балаж з дружиною Федею та братом Матієм. У церкві зберігається “Апостол”, у якому поряд з іншими записами півцевчитель Іоан Ревай записав у 1888 р., що вже 22 роки служить у селі. За спогадами, найдавніша церква (а також село) була в урочищі Мерицьке, а наступна стояла в місцевості За Чоколавським (тепер – за залізницею).
У 1751 р. в Мирчі була дерев’яна церква Покрови в доброму стані з двома дзвонами, забезпечена всіма місцевими образами і старими апостолами, мальованими на полотні. Мабуть, ця споруда стояла в селі аж до 1820 p., коли було збудовано муровану церкву добрих пропорцій зі стрункою вежею, що й нині прикрашає центр села. Як розповідає церківник Василь Данко (1923 р. н.), церкву будували за священика Сича (дотепер зберігся Сичув сад, де була фара), якого люди утримували, почергово харчуючи по хатах. Бічні апсиди і вівтарну апсиду прибудували за Чехословаччини. Договір щодо розширення церкви уклав з громадою у 1937 р. Бейла Уйгелі, а вартість робіт становила 20 тисяч корон.
У 1939 р. запланували ремонтні роботи, до яких входило і спорудження хорів. Кошториси склали майстри Г. Павлович та Й. Бем, перевагу віддали Павловичу. Старого іконостасу, на жаль, уже немає. У 1960 р. за куратора Пудгородського ікони перемалювали, а в кінці 1980-х років поставили новий іконостас з новими іконами роботи В. Павліщука, а також розмальовано інтер’єр. Залишки старого іконостасу спалили в листопаді 1997 р.
Вціліла перемальована ікона “Зняття з хреста”, на звороті якої 1 жовтня 1960р. зроблено запис про перемалювання, а також видніється старий напис по латині: “Малювали Ґ. та І. Жолнаї за кураторів Симона Слов’янича та Степана Балажа 180… року”. Друга збережена ікона – “Покрова пр. богородиці”.

Біля церкви стоїть простенька одноярусна каркасна дерев’яна дзвіниця з двома дзвонами. Великий дзвін виготовив дзвонар Ф. Еґрі в 1920-х роках, а менший відлив у М. Ґеївцях у 1832 р. майстер Ласло Шандор Немеш за кураторів Андрія Балажа та Михайла Ількулича.

Джерело:Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 101 – 102

8 грудня 2016 р.

          Роботи читачки бібліотеки  с.Мирча Голош Христини 7 клаc





                         


                                     








                                             Роботи  сім'ї   Мартинюк  c.Мирча




6 грудня 2016 р.